Вишивка весільного рушника

Вишивка весільного рушника – це досить сакральне дійство, від якого залежить щастя й добробут молодої родини та доля їх майбутніх дітей. Отож, той, хто зважився вишити рушника власноруч, має зауважити на досвід попередніх поколінь, що накопичувалися віками. Досить значущими є й традиції власного роду. Зазвичай дівчина власноруч готувала собі весільного рушника. Та існує й традиція, коли рушник вишиває мати для своєї дитини, або ж хрещена мати. Найкращим є самостійне вишивання весільного рушника нареченою, оскільки вона сама керує процесом творення та закладає бажане майбутнє своєї родини. Та у випадку, якщо дівчина не досить вправна з голкою, доручити виготовлення рушника можна комусь із рідних та близьких у родині, хто займається вишивкою.

Перш, ніж приступити до роботи, потрібно підібрати полотно для майбутнього весільного рушника. Найкращою є лляна домоткана тканина. Та можна використовувати й готове магазинне полотно для рушників, що є у вільному продажу. Та при купівлі зауважте, що ширина рушника має бути неменше 40 см. Також він має бути достатньо довгим: за традицією довжина має складати від 3 (довжина полотна має бути кратною трьом)  Також важливо, щоб полотно було цільним і ні в якому разі не зшитим із двох частин. Адже, життєва дорога має бути рівною, а сама родина єдиним цілим.

 Досить важливим є підбір голок для роботи. Виготовляючи рушник використовують лише одну голку, якою вишивають увесь рушник. Уже в наш час були проведені дослідження енергетики знарядь праці та самої вишивки рукодільниці. З’ясувалось, що голка проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розмірами шматок сталевого дроту.

Неменш важливим є підбір ниток. Дослідження довели, що вовняні та натуральні шовкові нитки є найбільш енергетичними і найкраще переносять інформацію. Дещо гіршими визнали заполоч (муліне) рослинного походження, але вони теж годяться для вишивання. Зовсім непридатними для застосування є нитки, що мають синтетичне походження, зокрема акрилові.

Перед початком самого процесу вишивання майстриня має помолитися та вимити руки, щоб змити не лише фізичний бруд, але й очистити себе від негативної енергії загалом та тої, що міститься на кінчиках пальців. А у давні часи перед вишивкою весільного рушника дівчина обов’язково ще й постилася, і лише потім приступала до його творіння.

Починати роботу найкраще у четвер зранку, оскільки це енергетична вершина тижня. Бажано, щоб про це знало якомога менше людей і рушника ніхто не бачив. Під час вишивання ні в якому разі не можна мати поганих думок, сваритися чи злитися на когось, адже у вишитий рушник закладається подружнє життя майбутньої родини. Тому братися за роботу потрібно у гарному настрої та з позитивними думками, щоб вишивка несла в собі лише світлі мрії та кращі почуття.

Вишивка має бути дуже охайною: без довгих протягнутих ниток та без вузликів на зворотньому боці роботи. В народі кажуть: «Лицьова сторона – для людей, а виворітна – для Бога». Кожне подружжя має пройти свій, і лише свій, життєвий шлях. А тому дрібні помилки у вишивці не випорюють, щоб в житті не було хаосу.

Вишивати рушник потрібно з обох боків – це символ гармонії між внутрішнім та зовнішнім світом людини. При цьому середина рушника має бути білою (без вишивки), що символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення. А ще у давнину на рушник ставали навколішки. Тепер же молоді стають взутими ногами. Тому центр рушника має бути без вишивки, оскільки на неї ставати не можна. Особливо на райських птахів, а також на квіти, щоб не затоптати своє гарне й квітуче подружнє життя.

Існує дуже велика кількість символів, поєднаних у візерунки. Тому при їх доборі для власного весільного рушника потрібно зважати на власні відчуття та вишивати лише той візерунок, що найбільше припав до душі. А якщо ж у родинній скрині зберігся рушник прабабусі, що прожила довге та щасливе життя у шлюбі, то кращого зразка для свого весільного рушника годі й шукати!

До речі, досліджуючи енергетику вишитого весільного рушника, було встановлено, що один його кінець завжди показував «плюс», а інший – «мінус», центр рушника лишався на «нулі». Отож, стаючи на рушник, потрібно дотримуватися полярності, оскільки молодята можуть отримати або могутній енергетичний заряд, або ж навпаки – «розрядитися». Чоловік має стати там, де «плюс»— це правий кінець рушника, або той, що починають вишивати першим. Жінка має стати там, де «мінус», тобто на лівий кінець рушника, енергетика якого підсилює жінку. Щоб не переплутати полярність, під час вишивки потрібно зробити певні мітки на рушнику. До речі, у давні часи узори на різних кінцях рушника ніколи не були однаковими.

Весільний рушник – це оберіг, призваний захищати подружжя від усіляких негараздів. Магічність несуть у собі символи у візерунках. Тому до їх добору потрібно віднестись досить вдумливо, адже, вишиваючи весільного рушника — вишиваєш свою долю!

Отож, темі символів у вишивці буде відведено окрему статтю для більш детального ознайомлення.

Успіхів усім!